Хільченко Л.М.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

В умовах реформування національної системи освіти, зростання ролі творчої особистості в суспільстві дедалі актуальнішою стає проблема навчання і розвитку обдарованих дітей. Однак в роботі з цими дітьми постійно виникають як психологічні, так і педагогічні труднощі, зумовлені, по-перше, різноманітністю видів обдарованості, по-друге, наявністю багатьох , іноді протилежних , теоретичних підходів і методів, по-третє, відсутністю належної кількості спеціалістів, підготовлених до роботи з обдарованими дітьми.

Теоретичні питання обдарованості в зарубіжній та вітчизняній науках вивчали Гарднер, Дж. Гілфорд, Дж. Рензуллі, Р. Стернберг, О.М.Лєонтьєв, Н.С.Лейтес, О,Ковальов, Г.С.Костюк, О.І.Кульчицька, В.О.Моляко, та інші. Сучасна психологічна наука подає кілька визначень обдарованості. Обдарованість –це якісно своєрідне сполучення здібностей, від якого залежить ймовірність більшого чи меншого успіху під час виконання тієї чи іншої діяльності (Б.М.Теплов); результат поєднання інтелектуальних здібностей вище середнього рівня, творчого підходу та наполегливості (Дж. Рензуллі); системне утворення, яке складається з високого рівня інтелекту (а саме дивергентного мислення), творчих здібностей і мотиваційного компонента (О.І.Кульчицька); системна якість психіки, що розвивається протягом життя і визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одній або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми (Д.Б.Богоявленська, В.Д.Шадріков та ін.). Психологи, таким чином, розглядають обдарованість як складне, багатогранне, динамічне явище, невіддільне від особистості, для прояву і розвитку якого необхідною умовою є наявність не тільки природних задатків, але і відповідного освітнього середовища, включаючи відповідні види діяльності [2].

Вчені розрізняють терміни „дитяча обдарованість” і „обдарована дитина”. Перший означає, що обдарованість є загальнопоширеним явищем, що вона є біопсихічним потенціалом кожної народженої дитини. Друге словосполучення підкреслює можливість існування особливої категорії дітей [3]. Вислови „обдаровані учні”, „видатні діти” деякі психологи вважають вельми умовними, адже найвизначніші здібності, які проявляються в дитинстві, - не завжди пряма і достатня основа для значних досягнень в майбутньому; вони можуть або поступово, або досить швидко зникнути. Врахування цієї обставини особливо важливе в організації практичної роботи: наприклад, не варто використовувати термін „обдарована” в плані констанції (жорсткої фіксації) статусу даної дитини, тому що драматичною є ситуація, коли, встигнувши звикнути до свого особливого стану, дитина потім втрачає ці позиції. Виходячи з цього, на думку вчених, краще використовувати словосполучення „дитина з ознаками обдарованості”. Ознаки обдарованості – це ті особливості, які проявляються в реальній діяльності дитини на рівні спостереження [1].

Сьогодні психологи визначають, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігровою, навчальною, трудовою). Разом з тим не можна ігнорувати роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального обдарування.

Робити висновки про обдарованість дитини слід не тільки за її навчальними успіхами, а й за іншими справами, а також за ініційованими нею самою формами діяльності [1].

Традиційно для шкільної практики рівень розвитку дитини визначає психолог. Але безпосередньо розвитком здібностей дітей займається педагог. Саме його погляду доступні деякі зовнішні ознаки інтелектуальних і творчих здібностей дітей і ті зміни, що відбуваються у психічному розвитку дитини. Учитель поряд з батьками є ключовою фігурою, що здатна забезпечити розвиток творчої природи кожної дитини. В свою чергу це ставить високі вимоги до його підготовки.

Метою нашого дослідення було виявлення бажання студентів – майбутніх учителів працювати з дітьми, у яких проявляються ознаки творчої обдарованості. Використовуючи методику відомого американського психолога П. Торранса, ми запропонували студентам ознайомитись зі списком особистісних і ділових якостей учнів і позначити ті з них, котрі подобаються знаком „плюс”, а ті, що не викликають симпатій, знаком „мінус”. Пропонувались наступні якості:

1. Дисциплінований.

2. Нерівно успішний.

3. Організований.

4. Вибивається із загального темпу.

5. Ерудований.

6. Дивний у поведінці, незрозумілий.

7. Колективіст (товариський, уміє підтримувати спільну справу).

8. Вискакує на уроках з безглуздими зауваженнями.

9. Стабільно успішний (завжди добре навчається).

10. Індивідуаліст (зайнятий своїми справами).

11. Швидко, „на льоту” все схоплює.

12. Конфліктний (має труднощі у спілкуванні, не вміє знаходити спільну мову).

13. Спілкується легко, приємний у спілкуванні.

14. Іноді тугодум, не може зрозуміти очевидного.

15. Ясно,зрозуміло для всіх висловлює свої думки.

16. Не завжди кориться більшості, має власні погляди, думки.

Студенти надали перевагу „непарним” якостям, тоді як саме „парні” характеризують творчо обдарованих дітей. Навчати таких дітей нелегко, учитель повинен мати відповідні професійні і особистісні якості для роботи з такими учнями. Тут уже недостатньо високої предметної підготовки, оскільки на зміну традиційним освітнім технологіям, орієнтованим на передачу учням знань, умінь та навичок з певного предмета, повинні прийти розвиваючі технології, орієнтовані на розвиток здібності учня бути суб’єктом освітньої діяльності як процесу свого розвитку в цілому [4]. В роботі з обдарованими дітьми для учителя необхідними є високий інтелект і глибокі знання свого предмета, емоційна зрілість, здатність сприймати іншу людину як особистість з її правом на свою точку зору.

Література:

1. Грабовский А.И. К вопросу о классификации видов детской одаренности // Педагогика. – 2003. – № 8. – С.13-18.

2. Липова Л., Морозова Л., Ренський С. Концепція обдарованості та її види // Рідна школа. – 2003. – № 4. – С.10-12.

3. Моляко В.О. Актуальні соціально-психологічні аспекти проблеми обдарованості // Обдарована дитина. – 1998. – № 1-3.

4. Панов В.И. Одаренные дети: выявление – обучение – развитие // Педагогика. – 2000. – № 4. – С.30-44.